Епоха сталевих людей
Кирило КАРПЕНКО
Соціальний вектор НЗФ
Епоха сталевих людей
Ось вже 5 років на сході нашої країни не стихають постріли, а люди, яких, на жаль, поєднала війна, продовжують боронити Батьківщину. І не спрацювали «заклинання» - «закінчу війну за два тижні», і навіть бажання українців, що стали заручниками геополітичних ігрищ, жити і будувати своє майбутнє у вільній країні, що опинилася між процвітаючою Європою і сусідом з імперськими «географічними» поглядами. Що ж, можна багато чого перелічувати із того, що принесла у наше повсякденне життя війна, як то скалічені долі, нескінченні вантажі «200», реформи, що чомусь не приносили ефективних результатів… Але знаємо напевно, що ми, українці, феросплавники, дорослі, діти, пенсіонери, будемо стояти з нашими вояками до кінця, до перемоги, адже тепер у майбутніх підручниках історії цей час і справді можна буде ознаменувати як Епоху сталевих людей.Саме цього квітня минуло вже п’ять років з початку збройних зіткнень на сході країни, отже й ми спробуємо повернутися трохи назад, щоб згадати, який внесок зробили феросплавники у становлення сучасної Української армії, а також відсіємо деякі голосливі ствердження, якими інколи «розкидуються» так звані представники «совісті народу», створюючи міфи.
Щоб пам’ятали…
Але розпочнемо з сьогодення. 20 квітня у Нікополі за підтримки міської влади відбулося офіційне відкриття Музею АТО, експонатами якого стали речі, якими поділилися нікопольські воїни, що боронили свободу країни на сході з самого початку бойових дій. Свій внесок у становлення «Музею бойових дій на сході України» зробили й феросплавники. Представники нашого підприємства також передали до фондів музею речі з часів своєї служби в АТО. Так, наприклад Василь Кинкурогов збагатив експозицію своєю формою, а Микола Силич подарував пам’ятну книгу.
- Відкриття музею у Нікополі відбулося з ініціативи міської організації учасників антите-рористичної операції на сході України, - розповів під час офіційного заходу директор з юридичних та корпоративних питань Євген Бовкун, який також є учасником АТО. - Ми, як заводська організація воїнів АТО, заручившись підтримкою генерального директора заводу Володимира Семеновича Куціна, запропонували поміч у створенні музею. Відповідно дуже швидко були виділені кошти для придбання необхідних меблів. І це тільки початок, адже ми й надалі будемо підтримувати цей музей не тільки експонатами, але й надавати посильну поміч у питаннях його функціонування.
Під час офіційного заходу були присутні представники влади, громадських організацій та духовенство. Але все ж таки головними героями були самі бійці, що пройшли горнило війни, і саме для них ця подія стала особливо значущою. Дивлячись на світлини, які були зроблені на сході починаючи з 2014 року, розумієш, що багато з тих, хто став справжнім щитом для країни, вже більше не повернеться до рідних, друзів і колег…А скільки ж їх було… Як от, наприклад, Сергій Іволга, який віддав своє життя за майбутнє своїх близьких і Батьківщини. Тоді, ще у 2015 році, рідні покрівельника РБЦ С.Іволги, мали надію, що незабаром він все ж таки повернеться, а ця клята війна нарешті скінчиться. Так гадали тисячі сімей, але війна все ще триває, а багато українців так і залишаються на довічній варті кордонів України… Що ж до родини загиблого Сергія Іволги, то у ту тяжку хвилину завод підставив своє плече рідним героя. Генеральним директором заводу Володимиром Куціним було дано розпорядження виділити членам сім’ї Сергія Олексійовича 1 млн. грн.
І можливо саме у стінах нової каплички Православної церкви України, що на минулому тижні урочисто відкрили у старій частині Нікополя (раніше тут стояв храм Покрови Божої матері, - прим. авт.), під час молебну священики і бійці АТО зможуть знайти правильні слова до Бога і врешті-решт закінчити те, що не в змозі була завершити за п’ять років влада.
Завод - надійна підтримка
Звичайно ж, мужність - це основна зброя українського воїна, але й тут, на мирній землі, усіляко намагалися допомогти нашим воїнам, підтримуючи їх як морально, так i матеріально. Починаючи з 2014 року, за підтримки генерального директора заводу Володимира Куціна Українській армії було передано 9 одиниць автомобільної техніки - від автомобілів та автобусів до напівпричепів, які значно поліпшили логістичні умови українських військових. Якщо «відмотати плівку» трохи назад, то можна згадати, скільки техніки було відремонтовано у стінах нашого підприємства. Це і вантажні автомобілі, як то КамАЗ, КРАЗ, УАЗ, а також легковий транспорт - наприклад, JeepGrandCherokee, який і надалі використовується для військових потреб.
Керуючись не лише літерою закону, але й патріотичною від-повідальністю, керівництво заво-
ду не тільки залишало за мобі-лізованими робітниками робочі місця і заробітну плату, але й всіляко підтримувало тих, хто повернувся із зони АТО (сьогодні ООС, - прим. авт.).
- Третього квітня наша органі-зація відсвяткувала річницю свого
створення, - розповів голова гро-
мадської організації учасників бойових дій АТО заводу Сергій Страколист. - На сьогодні вона налічує 183 учасника. Це робітники НЗФ, що пройшли війну, а тепер у мирному житті не тільки працюють на заводі, піднімаючи економіку країни, але й активно займаються громадською ді-яльністю. Так, наприклад, на минулому тижні ми згуртувалися і провели суботник на Алеї Слави. За підтримки заводу ми прибрали сміття, а також облагородили цю територію. Робітники заводу-учасники АТО мають вагому підтримку з боку керівництва НЗФ. Так, до свята Покрови кожен із нас отримує по тисячі гривень від заводу, з ініціативи Володимира Семеновича наші діти мають змогу безкоштовно відпочивати у ДОТ ім. В.Усова, а ми, учасники бойових дій, маємо можливість оздоровитися безкоштовно у заводському санаторії-профілакторії. Хочу наголосити, що у багатьох питаннях нашої організації генеральний директор завжди йде нам назустріч, за що ми йому дуже вдячні.Приємно, що наш досвід є дуже корисним для наших колег по галузі, з якими ми співпрацюємо. Так, нещодавно до нас приїжджала делегація з Запорізького ЗРК для того, щоб перейняти досвід роботи нашої громадської спілки, а ми в свою чергу поцікавились їх досягненнями.
Нагадаємо, що за роки бойових дій (2014-2019 рр.) Нікопольським заводом феросплавів було перераховано більш ніж 50 млн. грн.
військового збору (більш ніж 21 млн. грн. так і не були ком-пенсовані державою), а у минулому 2018 році на заробітну плату мобілізованих працівників завод витратив більш ніж 8 млн. грн. (і ця цифра рекордна за всі роки АТО, - прим. авт.).
Все це реальні цифри і факти, а ще є дуже багато випадків, коли за ініціативою або ж за підтримки заводу робітники НЗФ виконували роль волонтерів та «не з пустими руками» відправлялися на схід до бійців, щоб зробити їх життя безпечніше та легше. На передову постійно доправлялися харчо-
ві набори, відремонтована техніка, буржуйки, камуфляжна форма
та масксітки. Це необхідні речі. А ось для підтримки бойового духу до поранених бійців у шпиталі приїздили волонтери з культурною програмою. Окрема тема - дитячі малюнки, які для українського солдата вже стали майже оберегами. Що ж до заводу… НЗФ разом з феросплавниками-волонтерами й надалі продовжує підтримувати вітчизняну армію, а це говорить тільки про одне - перемогти ми можемо тільки разом!
Від популізму до суду - один крок
Про те, що на НЗФ дуже міцна і розвинута соціальна політика, знають майже всі у місті. І саме поміч тим, хто знов надів робочий одяг замість військової форми, - є одним із пріоритетів у роботі нашого підприємства. Хто б і що б не казав…
Так, наприклад, ще у минулому році на нікопольських білбордах почав дуже активно «світитися» мало кому відомий Юрій Нікулін, який, як виявилось, є гастарбайтером. Що ж, на відміну від свого тезки, що знявся у багатьох відомих стрічках, цей чоловік не видав чогось на кшталт «Пісні про зайців», а навпаки розпочав активну критику нікопольських роботодавців.
У червні 2018 року на сторінці ГО «Прихист» у Facebook та на YouTube було опубліковано відеоінтерв’ю Ю.Нікуліна під назвою «Одкровення гастарбайтера», під час якого чоловік стверджував, що боєць АТО, робітник НЗФ, після служби у ЗСУ «не зміг відновитися на своєму робочому місці», а винен у цьому саме генеральний директор - Володимир Куцін.
Був поданий позов до суду, що мав на меті захистити честь і гідність керівника НЗФ, і як виявилось - це небезпідставний крок. У ході судового розгляду справи у Нікопольському міськрайонному суді виявилося, що слова пана Нікуліна щодо Володимира Куціна не є правдивими, а задоку-ментовані факти тільки підтвердили це.
А ми хочемо нагадати, що НЗФ і надалі залишатиметься одним з небагатьох підприємств, яке навіть у ці нестабільні економічні часи підтримує соціальну сферу, а захисники України завжди будуть вiдчувати повагу як робітників, так і керівництва заводу.
Надія на краще…
21 квітня українці обрали нового Президента. Рекордна підтримка Володимира Зеленського говорить багато про що, але найголовніше - українці хочуть жити на своїй мирній землі, працювати і гідно заробляти. І все це тепер на плечах нового Головнокомандувача, на якого покладають дуже амбітні надії, бо всі ми хочемо, щоб на сході був мир, а чоловіки і сини нарешті повернулися додому.
